Скеля кохання
Скеля коханняРоманова скеля над річкою Синюхою в наукових джерелах називається Козацькою Скелею . Її оголошено державною історичною пам'яткою.
Там, на найвищій точці села, за козацьких часів стояв козацький дозор. Це значить, що сім бочок, наповнених просмоленою соломою, ставили колом, на них - такі самі п’ять бочок, вище три, потім одна. Зверху - порожня бочка, в якій сидів дозорний і пильно вдивлявся вдалину, чи не здіймається десь курява, не йдуть непрохані гості.
В разі небезпеки козаки, що чергували внизу, на землі, запалювали бочки, і ті спалахували знизу догори. Вночі було далеко видно вогонь, а вдень - чорний густий дим, що давала смола. Наступні такі вахти стояли за Добрянкою і біля Торговиці (Новоархангельськ). Сигнал тривоги з південних районів України міг передатися за годину.
У селі Федорівка живуть дві красиві легенди про кохання. Одна з них надихнула місцевого поета з Добровеличківки Анатолія Ірху заримувати її:
Не загинув воїн мужній від вражої зброї,
Та не витримав він зради, зради підступної
Сіпнув повід та пришпорив коня вороного,
Та й кинувся він у воду з берега крутого.
Друга легенда розповідає про цигана Романа, який побачивши красуню Ганну, прийшов до її багатого батька просити віддати за нього дівчину. На коліна став, що нечувано для циган. Та тільки зневажливо посміявся батько: “ Що? За тебе? За вітра, в якого ні кола ні двора? Не бувати тому!”.
Спалахнув Роман гнівом, скочив на трійку коней, розігнав трійку вороних і кинувся зі скелі в Синюху. Зашуміла річка, завирувала вода, скаламутилась...і більше нічого.
А скелю з тих пір називають Романовою. І тепер, коли сюди приходять туристи, зі Скелі Кохання вниз, в Синюху, летять квіти, як данина пам'яті вірного кохання .
Людмила Зарудяна (Палій) «Село на березі Синюхи». З історії села.
Житомир: «Полісся», 2012 рік
Розм: Тетяна Сивак, методист ВОМСКТ ВК Тишківської с/р.
