Знову наша Громада зустрічає Героя – Захисника на щиті
20 січня 2025 року в населеному пункті Дар’їно, Курської області, захищаючи незалежність, територіальну цілісність та суверенітет нашої держави від збройних формувань російської федерації, загинув зовсім молодий хлопчина, житель нашої Громади, солдат військової частини А 7400 окремого штурмового полку Збройних Сил України, п’ятої штурмової спеціалізованої роти «ШКВАЛ», Шерстньов Євгеній Сергійович.
Євгеній ще не пізнав радощів цього життя. Він міг би жити, працювати для процвітання нашої України, міг би любити та народжувати діток. Але, не судилося, хижа смерть обірвала всі сподівання. На рахунку російських окупантів ще одне життя нашого Захисника. Ще одна пролита кров окропила багатостраждальну землю неньки України.
Шерстньов Євгеній Сергійович народився 20.07.2003 року в селі Тишківка Добровеличківського району Кіровоградської області. З першого по четвертий клас Женя навчався в Тишківській ЗОШ №1. З п’ятого по дев’ятий клас роки його навчання проходили в Піщанобрідській школі-інтернат. Євгеній мав багато товаришів, був добродушним, відкритим та щирим, завжди був готовий прийти на допомогу.
Так склалися обставини, що Євгеній Шерстньов у свій 21 рік, 10 жовтня 2024 року, став на захист неньки – України. Він пішов до лав Збройних Сил, ще зовсім юним хлопчиною, але його серце вже тоді було переповнене любов’ю до рідної землі та ненавистю до ворогів, які її топчуть та знищують.
Воював Євгеній на Курському напрямку. Був стрільцем. Через свій нестримний характер та ненависть до ворогів, мав позивний «БУРЯ». Недовго довелося Жені нищити ворога, вже з кінця січня 2025 року зв’язок з ним був обірваний. Невдовзі всіх облетіла звістка про те, що безвісти зник. Сподівалися, що живий…., що буде обмін, але, на жаль, обмін відбувся 17 липня 2025 року тільки бездиханним тілом загиблого…
Нам би не хотілося промовляти слова співчуття і скорботи. Хотілося б радіти життю, хотілося б вірити у щасливе майбутнє. Але смерть невблаганна... Вона назавжди забрала від нас мужнього, чесного, веселого та життєрадісного хлопця.
На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку хвилину вся Тишківська Громада поділяє горе сім’ї ШЕРСТНЬОВИХ та схиляє голови в глибокій скорботі.
Нехай Господь Бог допомагає рідним перенести важкий біль втрати рідної людини.
Спочивай з миром, Євгеніє!
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав неньку Україну!
