Він загинув, щоб ми жили...
Він загинув, щоб ми жили...На жаль, сумна звістка огорнула нашу громаду. Завтра ми проводжатимемо в останню путь солдата, командира бойової машини – командира третього механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти, Джулая Василя Сергійовича, який загинув 31 травня 2022 року від поранення несумісного з життям під час виконання бойових завдань в районі селища Тошківка Сєвєродонецького району Луганської області при виконанні обов’язків військової служби в зоні воєнних дій. Хижа смерть вирвала із життя повну сил та енергії людину. Біль втрати неможливо передати словами. Відчуттями скорботи, болю, гіркоти, переживання та співчуттям сповнені серця кожного з нас.
Джулай Василь Сергійович народився 3 січня 1981 року в селі Попівка Добровеличківського району Кіровоградської області. У 1988-му році він пішов до 1 класу Федорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. За роки навчання проявив себе старанним учнем, мав багато товаришів, був добродушним, відкритим та щирим, завжди був готовий прийти на допомогу. Життєвий шлях Василя був наповнений добрими справами. Після закінчення 9-ти класів навчався в Торговицькому професійно - технічному училищі, де здобув професію механізатора. Після навчання був призваний до лав Збройних Сил України. Відслуживши в ЗСУ, повернувся в рідне село. Зовсім молодими Василь разом із сестрою Любою втратили батька - Сергія Харитоновича, а згодом і матір - Галину Сергіївну. Але, як би не тяжко було без батьків, Василь не втрачав віри в життя, жив майбуттям, трудився, допомагав односельцям. Згодом розпочав одноосібно обробляти землю. Життя так би й тривало, невпинно відраховуючи роки. Але у сьогодення увірвалася найжахливіша найстрашніша війна двадцять першого столяття, яка принесла море сліз і страждань.
Василь був простою, скромною, працьовитою, терплячою людиною, він жив поруч з нами. Він не був якимось особливим. Та коли виникла потреба, саме він підставив своє плече, прийшов на допомогу, не шкодуючи ані здоров’я, ані самого життя. Усі перелічені риси характеризують Василя як справжнього чоловіка, вірного сина та захисника нашої незалежної України. Він справжній Герой! Таким ти, Василю, назавжди залишишся в нашій пам’яті та в наших серцях. Вічна тобі пам’ять на нехай земля буде пухом. Обіцяємо, Василю, Перемога буде за нами!
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
