Знову зустрічаємо Героя – Захисника на щиті
Знову зустрічаємо Героя – Захисника на щиті
Знову біль, сум і розпач… Знову зустрічаємо Героя – Захисника на щиті. Не хотілося щоб захисники нашої землі гинули на полі бою, але, на жаль знову так сталося…
5 січня 2025 року в населеному пункті Андріївка Волноваського району Донецької області внаслідок авіаційного удару КАБом з боку збройних формувань російської федерації загинув житель нашої громади, водій першого кулеметного відділення, кулеметного взводу третього механізованого батальйону військової частини А 4955 солдат, Лисенко Сергій Юрійович.
Загинув зовсім молодий хлопчина, який міг би жити, працювати, любити, народжувати дітей. Але хижа смерть вирвала із життя людину повну сил та енергії. Кожного з нас переповнює біль і в скроні б’ються запитання: «Навіщо ця клята війна прийшла на нашу землю? Навіщо ця війна забирає життя у захисників рідної землі? Коли це все закінчиться?.. Відповіді немає… Є лише біль, розпач, сум…
Лисенко Сергій Юрійович народився 7 січня 1992 року в селі Тишківка Добровеличківського району Кіровоградської області. У 1998-му році він пішов до 1 класу Тишківської ЗОШ №1. За роки навчання проявив себе старанним учнем, мав багато товаришів, був добродушним, відкритим та щирим, завжди був готовий прийти на допомогу. Після закінчення школи навчався в Торговицькому професійно - технічному училищі, де здобув професію оперетора комп’ютерного набору. Після навчання був призваний до лав Збройних Сил України.
Відслуживши в збройних силах, повернувся в рідне село. Зовсім молодим Сергій разом із сестрою Аліною втратили маму - Оксану. Але, як би не було тяжко, Сергій не втрачав віри в життя, жив майбуттям, трудився на будівництві об’єків в місті Первомайськ Миколаївської області, згодом переїхав у місто Васильків Київської області, де також працював на будівництві.
Після повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України, 13 вересня 2024 року Сергій був призваний Обухівським РТЦК та СП захищати рідну землю від рашистської навали.
…Нам би усім не хотілося стояти ось тут на кладовищі і промовляти слова співчуття і скорботи. Хотілося б вітати з одруженням, з народженням діток. Але смерть невблаганна… Вона назавжди припиняє існування цілих поколінь. Вона назавжди забрала від нас мужнього, чесного, веселого, життєрадісного хлопця.
На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку годину вся Тишківська Громада поділяє горе сім’ї ЛИСЕНКІВ та схиляє голови в глибокій скорботі.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!
Слава Сергію! Вічна і світла пам'ять!
