Знову біль втрати: Тишківська громада прощається з Героєм – Олександром Єремією
Знову біль, сум і розпач… Знову зустрічаємо Героя – Захисника на щиті. Не хотілося щоб захисники нашої землі гинули на полі бою, але, на жаль знову так сталося…
Після тривалого періоду невідомості Тишківську територіальну громаду сколихнула звістка про загибель нашого земляка – Єремії Олександра Олександровича, який загинув 12 листопада 2024 року під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Кріменне Курської області. Він був зовсім молодим, міг би жити, працювати, любити, народжувати дітей. Але хижа смерть позбавила його життя. Кожного з нас переповнює біль і в скроні б’ються запитання: «Навіщо ця клята війна прийшла на нашу землю? Навіщо ця війна забирає життя у захисників рідної землі? Коли це все закінчиться?.. Відповіді немає… Є лише біль, розпач, сум…
Олександр Олександрович народився 27 січня 2003 року в селі Гаївка Добровеличківського району Кіровоградської області. У 2010-му році він пішов до 1 класу Гаївської ЗОШ. За роки навчання проявив себе старанним учнем, мав багато товаришів, був добродушним, відкритим та щирим, завжди був готовий прийти на допомогу. Після закінчення школи - у 2021 році, був призваний до лав Збройних Сил України.
А у лютому місяці 2022 року розпочалося повномаштабне вторгнення військ російської федерації на територію України. Олександр, не зволікаючи, став на захист рідної землі.
Прийшовши у відпустку у 2023 році, познайомився з Наталею – своєю майбутньою дружиною. Далі одружився, має сина. Почуття двох молодих людей було розділене відстанню. Але були дзвінки, короткочасні повідомлення дружині, батькам, рідним, друзям.
… В один момент все обірвалося.
… Перестали надходити дзвінки та повідомлення, і ось 12 листопада 2024 року всю нашу громаду облетіла звістка про те, що Єремія Олександр безвісти зник поблизу населеного пункту Кріменне Курської області… Всіх оповила невідомість та жах. Жах про те: «що з ним там?», «як він там?», «де він?»…
І… була надія, були сподівання, можливо в полоні…, можливо буде обмін… тільки був би живий…
Але… не судилося Олександру радіти простому людському щастю, не судилося разом з дружиною Наталею виховувати діток на радість собі та своїм батькам. Смерть невблаганна… Вона назавжди забрала від нас мужнього, чесного, веселого, життєрадісного хлопця.
На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку годину вся Тишківська Громада поділяє горе рідних Єремії Олександра та схиляє голови в глибокій скорботі.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Батьківщину!
P.S. Шановні жителі Громади, про поховання загиблого захисника України, Єремії Олександра Олександровича, буде повідомлено додатково.
Слідкуйте за сповіщеннями.
